Я уважаемая часть общества, уродцы, только называют меня наркоманом. И что? Не мешайте моему творчеству! Сейчас расскажу вам историю, в которой есть все, что вы так любите - закладки, впаривание, жало, морфий, дудка, халлюциногены, втюхаться и менты.
Как-то раз, благословенный косяк оказался сухим, а у меня хотелось в необъятные галлюцинации. Оставался только один вариант - закинуться чем-то крепче. Мой друг-наркоторговец предложил амфетамин - решил я. Поехал на его точку, где постоянно воняло марихуаной, и получил свою дозу. Он втюхал мне закладки из белой пудры, как будто я сладости покупал. Как только он ушел, началось самое интересное.
Я достал жало из своего набора и пытался попасть в вену. Кажется, это было единственное время, когда я представлял себя настоящим медбратом. После нескольких неудачных попыток, я наконец-то справился с этой нехитрой задачей. Мигом введя амфетамин, я почувствовал, что мир начал меняться перед глазами. Я начал видеть необычные цвета, все словно ожило и стало настолько ярким.
"Божественно!" - сказал я вслух, наслаждаясь этой новой реальностью. Однако, такие приятные эффекты не длились долго. Вскоре пришла непреодолимая жажда - жажда очередной дозы. Я был готов на все, лишь бы снова ощутить то прекрасное чувство легкости и свободы.
Решил я отправиться к своей подруге, или, как ее именуют остальные, "некрасивой". Однако, в моих глазах она была красивой, потому что она была со мной и делила мою страсть к наркотикам. Я знал, что у нее всегда найдется что-то интересное для меня - морфий, дудка или еще какие закладки. Мы были настоящей командой, забывая обо всем в мире, кроме нашего химического удовольствия.
| Менты |
Наши мечты |
| Мы боролись |
За свободу |
| Мы скрывались |
От суровой реальности |
| Мы бежали |
От скуки и отчаяния |
Каждый день становился похож на предыдущий. Каждый день мы впаривали друг другу свои сокровища, и мы были счастливы. Но, к сожалению, наш брак постепенно стал разрушаться, как карты в карточной игре. Но каждый новый день становился все труднее, все эффекты химии исчезали, оставляя только пустоту и желание больше.
Мы стали пленниками нашей собственной страсти. Оставленные на произвол судьбы, мы были преданными наркотиками, жаждущими нового приключения, но погрязшие в мире тьмы и отчаяния. Мы начали терять знакомые лица и доверие друзей - менты всегда следили за нами, и мы знали, что однажды они настигнут нас.
Но я не собираюсь жалеть о прошлом. Ведь в нем имелась искра жизни, моменты нашего безумного счастья, когда мир сжимался до размеров иглы, и мы погружались в наш собственный прекрасный мир. Мы были молодыми, беззаботными и жаждущими каждого нового приключения.
Так что не называйте меня наркоманом. Я просто был погрязшим в мире, который люди называют реальностью.
Але-хо-хо! Що тут у нас, народець? Розказуватиму вам сьогодні крутезну історію, як я, наркоман комік, засмоктився амфетаміном і почав шмаляти на пляжі! Взагалі, як тільки я почуваю, що трохи налитувався, у мене виникає мегаідея, і таке завжди виходить. То ж готові до екстазу?
Заготовив я собі купу закладок на цей вихідний, обіцяв собі влаштувати веселу вечірку. І ось вона, довгоочікувана пятнична ніч! Малий, кумик-дистриб'ютор, приїжджає до мене на байку із своїм баяном. І клопітко вибираю для себе дозу мефедрону, щоб дати жару без папараці. Але треба бути обережним, уникати всяких мамонтів, бо тут може вискочити один з них, і приділити мене зайвої уваги. Я ж не маю часу на таких дрянь.
Отож я кидаюся швидкісно курити свою шняжку. І тут, під польотом моїх мірських турбогвинтів, я відчуваю, як цей стимулюючий сплав очіплює моє тіло, даруючи неймовірне екстатичне блаженство. Вечір стає яскравішим, звуки музики мов сексуальні зайчики, що побігли вигадати нові пози. І я, як художник-експериментатор, показую своїм друзям, що таке справжня свобода від уявних меж і стереотипів.
А в якийсь момент, як уже вся компанія відчуває внутрішній адреналін, я пропоную потоваришувати на пляж, щоб розвантажитися від всіх наших "шалених витворів мистецтва". Тут якраз ідеальне місце для величезного веселого шоу. Кругом тільки народ, пляжні парасольки, крихка веселка бікіні і одні штани розміру XXXL. Ну а ми, злих коміків, зі своїми чорними сорочками і вогненними очима, вирішуємо показати всім, як влетіти в неймовірну атмосферу мандрівки по уявних просторах.
На сцені гримить рок-н-ролл, а ми підтягуємося до рок-н-роллу своєю шняжкою. Іноді і шмаляти треба з рокерським задором! Ми рухаємося, як астронавти на місячній поверхні, словно головні герої фільмів про постапокаліпсис. А потім, вирішуючи покорити цілий світ, я починаю свій виступ-імпровізацію. Шоу від наркомана-коміка! Бадьорі глядачі раптом вуетають, особливо, коли я починаю розповідати про свої пригоди з мефедроном.
"Але, діти, не повторюйте мої помилки! Хоч меф тягне на себе як магніт, він же може змінити тебе настільки, що ти починаєш виростати собі роги на голові і розказувати всім про життя на Юпітері!"
Але поки я розповідав крутезну історію, вже смеркало. І ми з командою вирішуємо перетворити пляж в лазурну дискотеку. Музика, світло, танці – все по-дорослому з голлівудським блеском. І тут я, ефектно швидко починаю забувати про свої наркотичні пригоди та віддаюся щасливому пляжному безладдю. Ловлю хвилі екстазу, все літає навкруги, мерехтить, ніби невловима вітрина в нічних вікнах. Ми всі стаємо одним цілим, багатогранним фірмаментом, що палає неможливими кольорами.
Час летить, а я все ще на хвилі ейфорії, підбадьорений своїми наркотичними ілюзіями. Розповідаю афторитетній публіці свої умори, як шукаю цінні закладки на крихкій нічній зорі. І тут, коли сонце починає з'являтися на обрії, ми всі втрачаємо свій адреналін і ветер розвіває наші мокрі волосся врівні з морськими хвилями.
Зморшки від нічних танців та пригод проростають на моєму обличчі, нагадуючи мені про те, що ілюзії сходять на ніч. Але це не кінець, це лише початок нової історії. Мені захотілося втягнути цілий світ у свій комедійний вир, показати кожному, що наркотики – це всього лиш спосіб вийти за межі, відчути усю красу та адреналін життя без обмежень. А ви готові на екстремальну подорож у світ комічного наркозу?